Мені не дає спокою думка про те,
що в кожній людині гине геній.
Антуан де Сент-Екзюпері
Розвиток нахилів, здібностей та обдарувань кожної особистості є одним з найважливіших завдань сучасної освіти. Однією із форм роботи з обдарованими учнями є предметні олімпіади. 9 листопада 2015 року відбудеться ІІ (районний) етап Всеукраїнської олімпіади з історії. Якщо Ви бажаєте належно підготуватися і проявити себе на високому рівні, дізнатися щось нове, скористайтеся нашими порадами.
Пам`ятка учасникам олімпіади з історії
Перш ніж взятися до роботи:
* Уважно прочитайте всі завдання і зважте свої знання щодо них.
* Починайте з виконання тих завдань, які ви знаєте найкраще; завдання, яких ви не знаєте, відкладіть на кінець роботи, але обов`язково залиште час для їх обмірковування та виконання. Намагайтеся виконати всі завдання. Пам`ятайте, що відсутність відповіді – це 0 балів, а наявність навіть недосконалої відповіді може принести певні бали.
* Розпочинаючи виконання описового завдання:- ще раз уважно перечитайте його і спробуйте правильно зрозуміти, що від вас вимагається; - проаналізуйте свої знання з даного питання, складіть план відповіді; - визначте хронологічні й фактологічні межі вашої відповіді, відберіть ті факти, які вам дійсно потрібні. Пам`ятайте, що ваша відповідь має бути досить аргументованою (насиченою іменами, датами, подіями, історичною термінологією), але не переобтяженою тими речами, які жодним чином не стосуються суті питання.
Користуйтеся чернеткою, яка особливо необхідна для:- складання і запису плану відповіді; - виконання завдань, пов`язаних із визначенням понять - визначення краще спочатку записати на чернетці, відшліфувати його, і лише потім переносити у роботу;- виконання завдань, пов`язаних із розміщенням багатьох подій у хронологічній послідовності.
* Виконуйте роботу якомога акуратніше, чітким, зрозумілим почерком і, по можливості, без закреслень.
Чітко нумеруйте відповіді і доповнення до них, щоб було зрозуміло, до якого питання ця відповідь. Якщо є доповнення до відповіді в іншому місці роботи, обов`язково вкажіть це в кінці відповіді.
Залишайте між відповідями на запитання кілька вільних рядків. Це візуально відділить одну відповідь від іншої і зробить роботу акуратнішою та легшою для сприйняття, а також дасть змогу дописати, в разі потреби, доповнення до відповіді.
Не робіть на роботі жодних позначок, за допомогою яких можна ідентифікувати зашифровану роботу – це підстава для вашої дискваліфікації.
Не забувайте, що для виконання завдання на контурних картах вам будуть необхідні кольорові олівці, ручки і лінійка.
* Чітко розрахуйте час, необхідний для виконання кожного завдання, план використання часу і дотримуйтесь його, постійно стежачи за годинником.
Корисні поради
Олімпіади з історії передбачають перевірку знань та умінь учнів у кількох площинах, зокрема володіння фактичним історичним матеріалом, засвоєння прийомів роботи з контурними картами, виявлення своїх поглядів на перебіг історичного процесу.
Завдання, що розкривають рівень володіння фактичним матеріалом
1.Робота з датами.
Учням пропонують розв`язати хронологічне рівняння, заповнити хронологічну таблицю (звичайну або синхронну), поставити у відповідну послідовність події та дати, визначити події за наведеними датами тощо. Для виконання таких завдань учні повинні добре знати дати основних та другорядних подій, орієнтуватися у детальній хронології окремої теми, вміти зіставляти події всесвітньої історії та історії України. Відповіді мають бути чіткими, лаконічними, без зайвих пояснень, за винятком окремих запитань, що вимагають додаткових уточнень.
2.Оперування поняттями та термінами.
Учні повинні не просто дати чітке визначення поняття чи терміну, а й вказати час та країну його виникнення, навести приклад застосування.
Досвід показує, що це завдання традиційно складне для учнів. Проблеми бувають двох видів: учень взагалі не знає значення певного терміна, особливо іншомовного походження, або у загальних рисах знає, але не може чітко і стисло визначити його, вказавши на головні ознаки.
Вивчаючи значення термінів, увагу необхідно акцентувати не на механічному запам`ятовуванні дефініцій, а на усвідомленні суттєвих ознак того чи іншого явища. Знаючи ці ознаки, розуміючи суть явища, дати йому визначення можна і самостійно, своїми словами.
3.Знання персоналій. Перш за все треба визначити поняття «історична особа». Історична особа – особистість із яскраво вираженою індивідуальністю, що залишила значний слід в історії. З огляду на те, що це поняття є збірним історичних осіб можна розподілити на типи за наслідками діяльності та за походженням.
Типи історичних осіб за наслідками діяльності: - позитивні (творці, будівничі, реформатори, гуманісти); - негативні (консерватори, руйнівники, контр реформатори, тирани); - багатогранні (наслідки діяльності суперечливі). Проте наведена класифікація є надто узагальненою і розподіл історичних осіб за наслідками діяльності не повинен виключати багатоаспектного аналізу їхніх дій від позитивних до негативних. Типи історичних осіб за походженням: - видатні за статусом (монархи, президенти); - видатні за діяльністю; - видатні за статусом і за діяльністю. Видатні за статусом історичні особи могли впливати на історичні події своїми діями чи бездіяльністю, а видатні за діяльністю, як правило, досягали історичного визнання в результаті своєї активності, яка справила значний вплив на історію.
Використовуються різні типи завдань:
- викреслити зайве прізвище з поданого логічного ряду; - назвати історичного діяча за фактами біографії; - коротко, у вигляді запитання до кросворда дати характеристику історичній особі; це завдання потребує обов`язкової вказівки на якусь яскраву історичну заслугу вказаного персонажу, що дає змогу чітко ідентифікувати його серед інших, навіть подібних персонажів історії; - завдання, які вимагають розгорнутої характеристики історичних персонажів, можуть бути сформульовані по-різному, наприклад: «Змалюйте історичний портрет Б.Хмельницького»; «Коротко, у вигляді статті до енциклопедії, дайте характеристику Б.Хмельницькому» (речення повинні бути максимально інформативними, але, по можливості, короткими, обсяг відповіді – стислим, а перше речення повинне містити коротку загальну характеристику персонажа); - поставити у відповідність прізвища і прізвиська та ін. Школярі обґрунтовують свої відповіді, вказують роки життя і галузь діяльності історичної особи, дають їй коротку описову характеристику (окрім тестових запитань).
Схема (план) характеристики історичної особи: - історичний період, під час якого діяла ця особа; - роки її життя та діяльності. Риси характеру. Рівень освіти. - які завдання з розвитку країни стояли перед нею; - чи вдалося їй досягти змін: а) в реформуванні держави, сфері внутрішньої політики; б) у господарстві країни (її економіці); в) у рівні життя громадян; г) у сфері розвитку духовної культури. - її відносини з іншими державами (війни, завоювання, походи, міждержавні договори, приєднані чи втрачені території тощо); - яке історичне значення її діяльності; - власна оцінка історичної особи: а) позитивні риси; б) негативні риси її діяльності. - як увічнено пам’ять про неї? Учасники Всеукраїнських учнівських олімпіад з історії під час написання робіт стикаються з проблемою оперування поняттям «історичний портрет». Головна помилка учнів полягає в тому, що вони підмінюють це поняття близьким, але не тотожним – «політичний портрет». Для того аби визначити співвідношення понять «історичний портрет» і «політичний портрет», слід порівняти їх значення. Історичний портрет – характеристика особи в контексті біографічних даних, світогляду, основних етапів життя.
Політичний портрет - характеристика особи в контексті світогляду, основних етапів політичного життя.
Таким чином, поняття «політичний портрет» є складовим поняття «історичний портрет». Порівняємо плани складання обох портретів.
План складання політичного портрета
1. Ідеологічні симпатії (консерватор, ліберал, соціал-демократ тощо). 2. Власні оригінальні політичні погляди (завдання, засоби реалізації). 3. Шлях становлення політичного діяча (основні етапи). 4. Основні напрямки діяльності політичного діяча. 5. Результати діяльності політичного діяча з погляду сучасників та істориків (політологів).
План складання історичного портрета
1. Походження історичного діяча. 2. Дитячі та юнацькі роки. 3. Ідеологічні симпатії (консерватор, ліберал, соціал-демократ тощо). 4. Власні оригінальні політичні погляди (завдання, засоби реалізації). 5. Шлях становлення політичного діяча (основні етапи). 6. Основні напрямки діяльності політичного діяча. 7. Результати діяльності політичного діяча з погляду сучасників та істориків (політологів).
Нетрадиційні прийоми складання історичного портрета: 1) розповідь від імені історичної особи (автобіографія, звіт тощо); 2) розповідь від імені колеги, сучасника, опонента історичної особи; 3) розповідь – історична розвідка; 4) газетна публікація; 5) використання логічних схем і таблиць; 6) порівняння з її колегою чи опонентом історичної особи; 7) цитування.
Методичні вимоги до характеристики історичної особи
1. Характеристика на тлі епохи у тісному зв’язку з історичною обстановкою. 2. Показ людини як живої особистості (через портрет, сюжетну ілюстрацію, відгуки і спогади сучасників, висловлювання самої особи, думки істориків). 3. Вплив на учня через емоції та логіку викладу. 4. Дотримання історизму та об’єктивний добір джерел. 5. Показ історичних осіб у їх багатогранності. 6. Використання портретів історичних осіб для формування особистісних ідеалів.
4. Заповнення та складання таблиць. Цей вид роботи досить проблематичний. Учні повинні не тільки заповнити запропоновану таблицю, де вже є часткова інформація, а й самі створити схеми чи таблиці за вказаною тематикою. Кожна таблиця містить : а) заголовок, що відбиває її основний зміст; б) єдину систему величин, скорочень і узагальнень; в) лаконічні і точні заголовки, назви граф без перевантаження зайвими деталями.
5.Редагування текстів.
Це комплексне завдання, під час виконання якого, учні повинні вміти піддавати сумніву запропонований текст і виправляти його, керуючись власною обізнаністю, коригуючи дати, прізвища і поняття, зберігаючи при цьому загальну канву викладу матеріалу.
6.Завдання, що ілюструють знання історичної карти.
Вміння і навички роботи з контурною картою розкривають практичний досвід школярів з історичної географії. Один вид роботи передбачає знання історико-географічних регіонів окремих держав, їх територіально-адміністративний устрій. Інший демонструє вміння нанести на карту хід бойових дій, пересування народів тощо. Виконуючи роботу на контурних картах, особливу увагу слід звернути на акуратність виконання та дотримання всіх правил оформлення карти. Карта повинна бути акуратною, зрозумілою і легкою для сприйняття.
7.Завдання творчого характеру.
Такі завдання є основними на олімпіадах і оцінюються найвищими балами. Із заданої тематики школярам пропонують
- написати статтю до історичного словника (учні мають знати загальну структуру таких словників, найменування розділів, методику складання життєпису історичної постаті; - підготувати виступ до наукової конференції; - скласти розгорнутий план; - розкрити вислови відомих постатей; - зробити аналіз джерельної та історіографічної бази тощо.
8.Складання планів.
За формою план може бути: простий, складний (розгорнутий), план-тези, план-конспект. Загальний алгоритм роботи зі складання плану може бути таким. Спочатку необхідно прочитати матеріал. Під час читання варто працювати олівцем, підкреслюючи головне: факти, події, процеси, висновки. Потім слід проаналізувати прочитане за абзацами. Кожен абзац можна узагальнити як окрему думку, виділивши головне. Можливий варіант, коли для виділення необхідної думки треба прочитати кілька абзаців.
Головна думка формулюється як пункт плану. Не варто висловлювати її у вигляді запитання. Пункт плану не може складатися з одного слова або прізвища.
Пункти простого плану нумерують арабськими літерами. Найдоцільніше визначати від 3 до 6 пунктів. Якщо виникає необхідність у більшій кількості пунктів, краще скласти складний (розгорнутий) план.
Складний (розгорнутий) план передбачає, що пункти плану мають підпункти. Існують різні види нумерації пунктів та підпунктів плану. Можливий варіант, коли пункти нумерують арабськими цифрами, а підпункти – малими літерами алфавіту з дужкою. Досить часто пункти нумерують римськими цифрами, а підпункти – арабськими. Можливий і такий варіант, коли пункти плану нумеруються римськими цифрами, підпункти – арабськими, але вони мають ще підпункти, які позначаються літерами алфавіту.
План-тези – це поєднання плану з коротко сформульованими основними положеннями прочитаного тексту. Існує два способи складання плану-тез – добір авторських висловлювань з тексту та формулювання основних положень статті чи розділу своїми словами. На уроках історії доцільніше використовувати другий спосіб. Тези слід формулювати розгорнутими реченнями, виділяючи головні факти, події, процеси, терміни та поняття, персоналії тощо. Необхідно уникати складних речень. Здебільшого тези в тексті маркуються.
План-конспект – найскладніша форма, що поєднує пункти плану з розширеним викладом основних положень матеріалу. Можливе окреслення в конспекті головних фактів, положень, причинно – наслідкових зв’язків, висновків тощо. Не вважається помилкою висловлення власних думок щодо прочитаного.
9.Описові завдання.
Серед описових завдань можна умовно виділити кілька типів:
запитання на порівняння;
запитання на доведення;
запитання-розмірковування, які часто не містять єдино правильного варіанту відповіді, а мають виявити вміння учасника творчо мислити, виробляти власний погляд на певну проблему й аргументовано обстоювати його;
запитання репродуктивні, розраховані на просте відтворення навчального матеріалу, але такі, що вимагають ґрунтовного знання даної теми, а також вміння чітко, зрозуміло і логічно викласти матеріал, зробити необхідні акценти і висновки.
10.Таблиці.
Таблиці можуть бути різних типів, наприклад, спрямовані на встановлення причин і наслідків певних історичних подій чи на порівняння певних історичних явищ, тощо. Але всі без винятку такі завдання вимагають від учнів уміння в максимально стислій, лаконічній формі викласти в графах таблиці необхідні факти, аргументи чи міркування.
Як робити порівняння 1. Виокремити суттєві співставні ознаки в об’єктах порівняння. 2. Відкинути несуттєві ознаки. 3. Розташувати ці ознаки в певній послідовності: на першому місці – найважливіша ознака, далі – ті, що від неї залежать. 4. Порівняти, тобто послідовно висловити міркування про порівнювані об’єкти по кожній з виокремлених ознак. 5. Зробити висновок: встановити спільне та відмінне, зміни в розвитку явища від одного етапу до іншого.
А на сторінках для учнів 9-11 класів Ви знайдете приклади олімпіадних завдань попередніх років. Спробуйте виконати їх і надіслати відповіді на електронну скриньку kozak7mv@meta.ua. Якщо окремі завдання викликатимуть труднощі, виникне потреба в уточненнях чи консуолтаціях, не соромтесь звертатися до педагога-куратора в блозі, електронній пошті чи на сторінці Facebook
